Хрестоносці — учасники хрестових походів (1096—1270 pp.) до країн Близького Сходу (Сирії, Палестини, Північної Африки). Це були військовоколоніальні походи західноєвропейців з метою отримання у володіння в Східному Середземномор'ї нових земель та збільшення прибутків. Ініціатором виступала католицька церква, яка, прикриваючись гаслами боротьби проти «невірних» (мусульман), звільнення «гробу Господнього» і «святої землі», оголошувала хрестові походи «священними війнами». Вперше з цими гаслами в листопаді 1095 р. поблизу французького міста Клермона виступив Папа Римський Урбан II, закликаючи десятки тисяч лицарів, селян, міських жителів, монахів йти війною проти турків і визволити Палестину.
Хрестоносці нашивали на свій одяг червоний хрест на знак обітниці взяти участь у поході. Основною військовою силою хрестових походів були безземельні лицарі, т. зв. голяки, до яких приєднувалися бідні селяни, монахи, волоцюги, злочинці. Для захисту й розширення володінь хрестоносці створили в Палестині духовно-лицарські ордени: тамплієрів, госпітальєрів, тевтонців. Ті, хто входив до цих орденів, були водночас і ченцями, і лицарями. До ватажків хрестоносців належали й німецький імператор Фрідріх І Барбаросса, англійський король Річард Левове Серце, французький король Людовік IX та ін.
Перший хрестовий похід (1096—1099 pp.) закінчився захопленням Хрестоносців у сельджуків Едесси, Антіохії, Триполі, Єрусалима та утворенням Єрусалимського королівства, Антіохійського князівства, Едесського і Триполійського графств.
Другий похід (1147—1149 pp., привід — захоплення в 1144 р. сельджуками Едесси) був безрезультатним.
Третій похід (1189—1192 pp., привід — захоплення в 1187 р. Єрусалима султаном Салах ад Діном) був найбільшим за кількістю учасників і завершився захопленням Кіпру і м. Акри, яке стало столицею Єрусалимського королівства. Під час цих трьох походів загинуло багато селян, що відвернуло їх від подальшої участі в завоюваннях. Хрестові походи перетворилися переважно на лицарські заходи, проте здійснювались, як і раніше, під релігійними гаслами.
Четвертий похід (1202— 1204 pp.), організований за ініціативою римського папи Інокентія III, був спрямований проти Візантії й призвів до захоплення Константинополя (12 квітня 1204 р.) та утворення Латинської імперії (1204—1261 pp.).
Під час п'ятого походу (1217—1221 pp.) Хрестоносці вторглися у Єгипет, захопили фортецю Дамієтта в гирлі Нілу, але незабаром змушені були повернутися назад.
Шостий похід (1228—1229 pp.) очолював німецький імператор Фрідріх II, якому вдалося дипломатичним шляхом повернути Єрусалим (до 1244 р.) та деякі інші міста.
Хрестоносці нашивали на свій одяг червоний хрест на знак обітниці взяти участь у поході. Основною військовою силою хрестових походів були безземельні лицарі, т. зв. голяки, до яких приєднувалися бідні селяни, монахи, волоцюги, злочинці. Для захисту й розширення володінь хрестоносці створили в Палестині духовно-лицарські ордени: тамплієрів, госпітальєрів, тевтонців. Ті, хто входив до цих орденів, були водночас і ченцями, і лицарями. До ватажків хрестоносців належали й німецький імператор Фрідріх І Барбаросса, англійський король Річард Левове Серце, французький король Людовік IX та ін.
Перший хрестовий похід (1096—1099 pp.) закінчився захопленням Хрестоносців у сельджуків Едесси, Антіохії, Триполі, Єрусалима та утворенням Єрусалимського королівства, Антіохійського князівства, Едесського і Триполійського графств.
Другий похід (1147—1149 pp., привід — захоплення в 1144 р. сельджуками Едесси) був безрезультатним.
Третій похід (1189—1192 pp., привід — захоплення в 1187 р. Єрусалима султаном Салах ад Діном) був найбільшим за кількістю учасників і завершився захопленням Кіпру і м. Акри, яке стало столицею Єрусалимського королівства. Під час цих трьох походів загинуло багато селян, що відвернуло їх від подальшої участі в завоюваннях. Хрестові походи перетворилися переважно на лицарські заходи, проте здійснювались, як і раніше, під релігійними гаслами.
Четвертий похід (1202— 1204 pp.), організований за ініціативою римського папи Інокентія III, був спрямований проти Візантії й призвів до захоплення Константинополя (12 квітня 1204 р.) та утворення Латинської імперії (1204—1261 pp.).
Під час п'ятого походу (1217—1221 pp.) Хрестоносці вторглися у Єгипет, захопили фортецю Дамієтта в гирлі Нілу, але незабаром змушені були повернутися назад.
Шостий похід (1228—1229 pp.) очолював німецький імператор Фрідріх II, якому вдалося дипломатичним шляхом повернути Єрусалим (до 1244 р.) та деякі інші міста.
Комментариев нет:
Отправить комментарий